Top of Page

Видворення з країни

"Немає такого закону, який би задовольняв усіх" /Тіт Лівій/

Висококваліфіковані юристи нашої компанії, маючи великий досвід ведення справ, які безпосередньо пов'язані з депортацією, видворенням, забороною на в'їзд осіб в країни Шенгенської угоди, Великобританію, США, Канаду та ін. країни, а також справ, пов'язаних з анулюванням інформації з національних реєстрів осіб Non Grata (небажаних до в'їзду осіб) вищевказаних країн, а також Шенгенської інформаційної системи (SIS) - можуть надати Вам професійну юридичну допомогу у вищевказаних напрямках.

Видворення (висилка) з країни - вид адміністративного покарання, який встановлюється відносно іноземних громадян або осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень передбачених національними законами "Про адміністративні правопорушення", і полягає в пропозиції іноземному громадянинові в добровільному порядку залишити територію держави в зв'язку з порушенням ним перебування в країні, або вчинення ним правопорушення, або надання їм неправдивої інформації або підроблених документів.

Видворення (! не депортація) іноземного громадянина з будь-якої країни Шенгенської угоди, як правило, супроводжується занесенням інформації про нього в cистему SIS (Schengen Information System) і, надалі, передбачає подальшу строкову заборону на в'їзд в цю країну, країни Шенгенської угоди, а також у країни, що використовують інформаційну cистему SIS.

На відміну від депортації, видворення з країни не є покаранням за адміністративне правопорушення. У випадку, якщо не існує підстав для проведення депортації, іноземний громадянин може бути висланий з країни в інтересах національної безпеки, громадського порядку, захисту моральності, здоров'я населення, прав і свобод громадян держави та інших осіб. Рішення про видворення з країни приймається органами внутрішніх справ або органами державної безпеки.

Національне законодавство відповідної країни визначає порушення справи про видворення (висилку) з країни, у разі адміністративного правопорушення, або при скоєнні кримінального злочину.

У першому випадку мова йде насамперед про нелегальне перебування в країні. У випадку, якщо, наприклад, поліція виявляє те, що іноземний громадянин знаходиться в країні незаконно, вона може затримати порушника паспортно-візового режиму до моменту, поки він постане перед судом (термін і процедура утримання під вартою регулюється національними законами конкретної країни, а також відповідними міжнародними нормами).

При затриманні іноземний громадянин має право вимагати обов'язкового адвоката, перекладача і представника посольства країни свого громадянства. У випадку якщо суд приймає рішення про видворення порушника, поліція видає затриманій особі документ, що зобов'язує її покинути країну протягом певного часу.

Починаючи з цього моменту затримана особа має в своєму розпорядженні певний час, вказаний в рішенні органу, що прийняв рішення, на подачу апеляції проти рішення про видворення. У разі незадоволення апеляційних вимог заявника, відповідні органи стверджують висилку (за винятком деяких випадків). Судовий наказ про висилку може бути оскаржений у вищу судову інстанцію.

Кримінальні дії поділяються на "злочини" і "провину" - до останніх відносяться крадіжки, погрози, дрібні тілесні ушкодження, образи і т.д. Це дуже важлива різниця.

Слід особливо відзначити, що протягом кримінального процесу або розгляду справи по висилці, на будь-яку заяву про дозвіл на проживання буде відмовлено. Особливо неприємно це у випадку поновлення дозволу, тому що якщо термін поновлення минув, доведеться знову просити початковий дозвіл, і без жодної гарантії.

Видворення з країни слід відрізняти від депортації, тому що, незважаючи на формальну схожість, ці поняття відрізняються за юридичною природою та підставами застосування.

Необхідно відзначити, що депортація застосовується у випадках втрати або припинення в іноземного громадянина законних підстав для подальшого перебування (проживання) у тій, чи іншій країні. Таким чином, депортація є підставою для співробітників міграційної служби або відповідних уповноважених осіб або органів влади вручити іноземцю квиток на батьківщину, а при необхідності - супроводити до транспортного засобу який слідує за межі цієї країни.

При цьому сама по собі депортація не призводить до будь-яких правових наслідків. Винятком служить відмова іноземного громадянина від добровільного виїзду, в разі якого він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення режиму перебування. Надалі депортована особа, придбавши нові підстави для перебування, зможе в'їхати в країну, яка її депортувала.

Адміністративне видворення, будучи заходом примусу до дотримання законодавства, крім мети покарання, вирішує завдання профілактики адміністративних правопорушень. Так, іноземному громадянинові, який притягається до такого виду покарання, крім того, що він видворяється з країни, йому обмежується в'їзд в цю країну на різні терміни, визначені національним законодавством країни, яка винесла рішення про видворення.

У разі перетину державного кордону тієї або іншої країни іноземними громадянами, які раніше були видалені з території цієї держави по документах зі зміненими установчими даними (підробленими), при виявленні їх органами прикордонного контролю, дані громадяни не пропускаються на територію країни в'їзду і через компетентні органи їм обмежується в'їзд по нових установчих даних на строк першого видворення.

В будь-якому разі незаконної зміни установчих даних іноземним громадянином, органами дізнання прикордонної служби може бути ініційоване питання про порушення кримінальної справи за "Незаконний перетин кордону".

Щодо примусового переміщення іностраннх громадян та осіб без громадянства за межі країни необхідно відзначити, що воно може виражатися в різних формах:

  • депортація (за обставинами, передбаченими Законами "Про правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства");
  • видворення (за обставинами (небажаність перебування), передбачене протоколом № 7 Європейської конвенції "З прав людини");
  • відмова у пропуску через державний кордон (за обставинами, передбаченими національними Законами "Про державний кордон", "Про порядок виїзду і в'їзду" і "Про правове становище іноземних громадян та осіб без громадянства", норм міжнародного права та ін., у тому числі підзаконними актами);
  • екстрадиція (за обставинами, передбаченими національним Законодавством регулюючим галузь Кримінального права (суспільні відносини, пов'язані із здійсненням злочинних діянь, призначенням покарання та застосуванням інших заходів кримінально-правового характеру, що встановлює підстави притягнення до кримінальної відповідальності, або звільнення від кримінальної відповідальності та покарання). У цій частині слід зазначити, особливу роль норм міжнародного права (юрисдикцію);
  • передача суміжній державі порушника державного кордону апаратом прикордонних уповноважених (за обставинами, передбаченими договорами з суміжними державами про режим охорони державного кордону);
  • юридична відповідальність, зокрема - "видворення", як вид адміністративно-правового покарання.